Загальна структура IС, функцiональна та забезпечувальна частини. Компоненти системи

Iнформацiйнi системи, зокрема й у фiнансово-кредитних установах, належать до класу складних, тому для кожної такої системи iснує проблема декомпозицiї — подiлу її на простіші складові (елементи) та подання у вигляді тих чи інших (скажімо, якомога більших) її частин.

Будь-яка АIС поділяється на функцiональну та забезпечувальну частини (ФЧ та ЗЧ), які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи — пiдсистеми, котрі також припускають подальший поділ.
До ФЧ належать тi елементи системи, якi визначають її функцiональнi можливостi, а саме: призначення, виконуванi управлiнські функцiї та функцiї з обробки iнформацiї.
До ЗЧ системи належать об’єкти (матерiальнi та iншi засоби, iнструментарiй), з допомогою яких виконуються функцiї системи, тобто реалiзується функцiональна її частина.
Додатково виокремлюють забезпечувальні пiдсистеми, кожна з яких об’єднує певний вид ресурсiв, а також умови їх органiзацiї. Цi пiдсистеми розкривають суть i склад ресурсiв, необхiдних для функцiонування АIС, тому їх перелiк є типовим i практично однаковим для рiзних АIС.

До складу забезпечувальної частини входять пiдсистеми технiчного, математичного, лiнгвiстичного, правового, iнформацiйного, органiзацiйно-методичного та ергономiчного забезпечення.

Пiдсистема технiчного забезпечення (ТЗ), у свою чергу, склада-ється з чотирьох елементiв.
1. Технiчнi засоби — комплекс технiчних засобiв (КТЗ), використовуваних для одержання, вводу, пiдготовки, перетворення, обробки, зберiгання, реєстрацiї, виводу, вiдображення, використання та передавання даних і реалiзацiї керівних дiй.
2. Методичнi та керівні матерiали щодо КТЗ.
3. Технiчна документацiя, що стосується КТЗ.
4. Персонал, який обслуговує КТЗ.

Підсистема математичного забезпечення (МЗ) являє собою сукупність застосовуваних математичних методiв, моделей i алгоритмiв.
Підсистема програмного забезпечення (ПЗ) об’єднує програми постiйного користування (системнi програми, пакети прикладних програм (ППП), СУБД тощо).
Підсистема лiнгвiстичного забезпечення (ЛЗ) — це сукупність мовних засобiв для формалiзацiї природної мови, опису iнформацiї та iнших елементiв IС.
Підсистема правового забезпечення (ПРЗ) складається з правових норм i нормативiв, якi пов’язанi iз функцiонуванням АIС, слугують для юридичного обгрунтування її створення й функцiонування, а також визначають юридичний статус результатiв такого функцiонування.

Підсистема iнформацiйного забезпечення (IЗ) містить у собі використовувані дані та правила їх отримання, зберiгання, оновлення, а також органiзацiї структури й змiсту iнформацiйних сукупностей. Ця підсистема охоплює iнформацiйнi ресурси, а також засоби їх опрацювання, зокрема структуризацiї i систематизацiї iнформацiї (класифiкатори, типовi моделi, формати документацiї тощо).
Підсистема органiзацiйно-методичного забезпечення (ОМЗ) — це набір прийомiв, правил, документiв, iнструкцiй і положень, якi забезпечують створення системи та взаємодiю її складових у процесі функцiонування всієї системи. Зокрема, ОМЗ містить сукупність документiв, якi визначають органiзацiйну структуру об’єкта й системи автоматизацiї i є необхiдними для виконання конкретних функцiй (iнструкцiї, положення тощо), а також для форми подання результатiв дiяльностi.
Підсистема ергономiчного забезпечення (ЕЗ) становить множину взаємопов’язаних вимог, спрямованих на узгодження психологiчних, антропометричних, фiзiологiчних особливостей і можливостей людини, з одного боку, i технiчних характеристик засобiв автоматизацiї, параметрiв робочого середовища на робочому мiсцi (вологiсть, температура, зашумленість, освітлюваність, опромiнюваність тощо/



9.Загальна характеристика АІС «Податки» В управлінні комп’ютеризації Головної Державної податкової адміністрації України створюється й послідовно впроваджується в експлуатацію Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки». Ця система централізовано поширюється в податкових адміністраціях районного рівня для зручнішого, оперативного та всеосяжного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні. АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПА районного рівня у вигляді системи взаємопов’язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:


АРМ інспектора по обліку( реєстрація платників);
АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);
АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;
АРМ складання звітності;
АРМ контроль та аудит;
АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України).


АРМ «Валютна інспекція»Основні функції АІС «Податки» такі.
1. Облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.).
2. Збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у
триденний термін (згідно з Інструкцією №3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»).
3. Отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду.
4. Збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації.
5. Оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ.
6. Проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням.
7. Формування звітності до Головної, міської та обласної податкової адміністрації.
8. Економічний аналіз діяльності податкової адміністрації та стану обслуговуваного району.

11. Інтерактивне банківське обслуговування

Закономірним результатом світової тенденції прогресу науки і техніки в українській економіці став процес розвитку інноваційних технологій, що забезпечують інтерактивний спосіб обслуговування. Впровадження інноваційних технологій, які виключають необхідність безпосереднього контакту постачальника послуг із споживачем, знайшло велику кількість прихильників, зокрема, серед суб’єктів фінансового підприємництва. Такий розвиток подій наблизив дистанційне банківське обслуговування (ДБО) до категорії обов’язкових настільки, що фінансові організації, які не можуть надати своїм клієнтам сучасний набір інтерактивних послуг, ризикують позбутися більшої їх частини.Сутність ДБО полягає у самообслуговуванні клієнтів. Система самообслуговування є технологічним видом взаємодії банку з клієнтами, яка дозволяє останнім користуватися послугами незалежно від працівника банківського сервісу.Головною метою використання засобів та прийомів дистанційного обслуговування в банківській діяльності є надання рівних можливостей оперування фінансовими інструментами, в будь-яких регіонах країни та за її межами. Це забезпечує принципово новий рівень доступності банківського бізнесу при збереженні чи підвищенні його якості за рахунок створення мобільного інформаційного середовища та скорочення питомих витрат часу на одного клієнта, порівняно з традиційними системами обслуговування.Підключившись до системи ДБО, компанія отримує можливість керувати своїми рахунками, не відвідуючи філіал банку. На відміну від звичайного банківського офісу, ДБО працює цілодобово, а це надає певні переваги клієнтам. У сучасних системах дистанційного управління банківськими рахунками пропонуються наступні послуги:1.PC-банкінг – забезпечує управління банківськими рахунками за допомогою комп’ютерів через спеціалізоване програмне забезпечення та поділяється на: Клієнт-Банк, якщо клієнтом є юридична особа та домашній банкінг (home banking), якщо клієнтом є фізична особа.2.Інтернет-банкінг – забезпечує управління банківськими рахунками за допомогою комп’ютерів через Web-броузер. 3.Мобільний банкінг – забезпечує управління банківськими рахунками за допомогою персональних мобільних платформ та поділяється на: WAP-банкінг (забезпечує доступ до банківських рахунків через WAP) та SMS-банкінг (забезпечує доступ до банківських рахунків через SMS).За допомогою таких видів дистанційного обслуговування клієнт має можливість здійснювати ті ж самі стандартні операції, що і у «фізичному» офісі банку (за винятком операцій з готівкою), а саме:- здійснювати всі види комунальних платежів (за електроенергію, газ, тепло- та водопостачання, квартплату, телефон та ін.);- оплачувати рахунки за зв’язок (стільниковий та пейджинговий зв’язок, Інтернет) та інші послуги (супутникове телебачення, навчання тощо);- здійснювати грошові перекази у національній та іноземній валютах на будь-який рахунок у будь-якому банку;- переказувати грошові кошти в оплату за товари, у тому числі куплені через Інтернет-магазини;- купувати та продавати валюту;- поповнювати та/або знімати грошові кошти з рахунку за допомогою платіжної картки;- відкривати різні види рахунків та переказувати на них грошові кошти;- одержувати інформацію про здійснені платежі в режимі реального часу;- одержувати інші види послуг: брокерське обслуговування (купівля (продаж) цінних паперів, створення інвестиційного портфеля), підписку на журнали, газети та ін.Крім вищезазначених можливостей система ДБО дозволяє мінімізувати організаційні витрати комерційних банків, витрати часу та людської праці, а також певною мірою допомагає уникнути деяких банківських ризиків

15.Зв’язокСЕП із регіональним управлінням НБУ

Згідно з чинним положенням кореспондентські рахунки КБ відкриваються і ведуться у відповідних регіональних управліннях НБУ, а обробляються в ОДБ цих управлінь.Одночасно в СЕП ведуться технічні кореспондентські рахунки, що слугують для відображення міжбанківських розрахунків, виконуваних через СЕП.Практично ТКР у СЕП — це інформація в електронній формі, що відбиває зміни стану банківського рахунку, відкритого в балансі регіонального управління НБУ. Стан ТКР банку визначають, виходячи зі значення його реального кореспондентського рахунку на початок дня і сум, проведених ним через СЕП платежів. Якщо не існує інших джерел надходження грошових коштів на кореспондентський рахунок банку окрім як через СЕП, то значення ТКР збігається зі значенням кореспондентського рахунку.Щоб забезпечити можливість відображення всіх платежів на кореспондентських рахунках банку, організовано обмін даними між АРМ-2 РРП і ОДБ (ОПЕРУ) РУ. Полягає він у тому, що значення кореспондентських рахунків банків за станом на початок банківського дня передаються із ОДБ РУ до АРМ-2 РРП. На їх підставі АРМ-2 виконує такі дії: 1) інформує комерційні банки про значення їхніх кореспондентських рахунків;2) відстежує значення цих рахунків під час виконання операцій протягом дня;3) обмежує приймання платежів від банків. По закінченні банківського дня обороти із ТКР за день передаються за допомогою файла зв’язку із АРМ-2 до ОДБ РУ. Окрім того, АРМ-2 передає до ОДБ підсумки по платежах, що пройшли за цей день через СЕП. На їх підставі ОДБ, у свою чергу, коригує значення кореспондентських рахунків банків.Комерційні банки отримують інформацію щодо проходження платежів і зміни їх кореспондентських рахунків із двох джерел: виписки із ТКР, яку приймають із АРМ-2, і виписки із ОДБ РУ (її називають «файл-КС»). Очевидно, що дані цих повідомлень мають бути узгоджені.Для роботи СЕП із різними валютами кожній із іноземних валют присвоюється однобайтовий ідентифікатор (A...Z, 0...9). Довідник валют, які обробляються в СЕП, міститься у файлі S_VAL.DBF. Кожний пакет платіжних документів (файли типу А,В,С) містить документи однієї (і лише однієї) валюти, а імена всіх файлів СЕП (окрім файла типу U) включають також ідентифікатор валюти, якій відповідає зміст файла. Файл U учасників СЕП — єдиний для всіх видів валют. Комерційний банк може відкрити в рамках СЕП один (і лише один) кореспондентський рахунок у кожній валюті.Ім’я файла під час його передавання по маршруту та обробки в СЕП не змінюється, а ім’я файла-квитанції формується з імені основного файла заміною символу t (тип файла) на відповідний тип квитанції (наприклад, А на Т, В на S).Завдяки запровадженій структурі імен файлів у СЕП організовано обробку лише файлів своїх типів і за певний день. Імена файлів широко застосовуються й для організації контролю та аналізу платежів, ідентифікації учасників і створення й ведення архівів даних як на рівні СЕП, так і в самих КБ.

10.Зовнішні інформаційні зв’язки

Ефективність функціонування податкової служби значною мірою залежить від своєчасності надходження інформації. Обмін інформацією між рівнями управління в межах податкової системи України здійснюється за допомогою електронної пошти. З верхнього рівня (Головної ДПА України) до підлеглих рівнів (обласних, районних ДПА) направляються різного роду законодавчі, методичні та нормативні матеріали, нові версії та засоби програмного забезпечення і т.ін. Знизу, тобто з ДПА районного рівня до обласного направляються файли, в яких міститься регламентна звітна інформація про платників, стан податкових платежів, виконання платіжної дисципліни і т.ін. згідно зі строками її надання, а також інформація щодо неформалізованих запитів. На обласному рівні нагромаджуються дані, які надходять із районних ДПА, агрегуються в цілому по ДПА обласного рівня і передаються до Головної ДПА України. На підставі цієї інформації органи законодавчої та виконавчої влади мають змогу оцінювати виконання прибуткової частини бюджету України, а також робити висновки про те, як працюють Закони за кожним із податків. Водночас зростає актуальність підготовки законодавчих та нормативних актів для забезпечення взаємодії податкової адміністрації з банками, фінансовими органами, органами державної влади на місцях, правоохоронними та митними органами. Документи мають відображати як питання отримання інформації ДПА, так і питання надання інформації податковими службами іншим організаціям.
Основні джерела надходження інформації до ДПА: платник, банк, фінансовий відділ райдержадміністрації. Споживачі інформації районної ДПА — це платник, ДПА вищого рівня, фінансовий відділ райдержадміністрації. Інформація щодо окремих платників передається:

до арбітражного суду — застосування закону про банкрутство;
до податкової поліції — застосування статті 148 Кримінального кодексу України.

Крім основних джерел надходження інформації (платник, банк, фінансовий відділ) до районної ДПА для підвищення ефективності її діяльності в умовах функціонування систем автоматизованої обробки інформації існують ще й інші джерела, з яких інформація надходить безпосередньо до ДПА. Це зокрема:
Державний комітет України зі статистики (обласні, міські управління). Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №538 на Держкомстат покладене завдання з ведення Державного реєстру звітних статистичних одиниць (збір та обробка інформації стосовно осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, присвоєння ідентифікаційних кодів). Щомісяця ДПА отримує від Держкомстату дані про доповнення до Державного реєстру звітних статистичних одиниць у вигляді файла за допомогою засобів електронної пошти. Крім цього, Держкомстат опікується питаннями створення та ведення загальнодержавних класифікаторів, зокрема тих, що визначають класифікаційні ознаки платника (форма власності, вид діяльності і т.ін.);
Митниця — можливе отримання інформації про проведення експортно-імпортних операцій за даними митних декларацій;
Міністерство зовнішніх економічних зв’язків — перспективним є отримання інформації про видачу ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій.
Вирішення питань про те, щоб інформація до ДПА надходила безпосередньо від митниці та Міністерства зовнішніх економічних зв’язків, може значно вплинути на ефективність контролю за валютними операціями.


17.Інформаційне забезпечення АІС «ПОДАТКИ»Процес управління неможливий без перетворення інформації, а тому організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах набуває особливого значення. Система інформаційного забезпечення (ІЗ) будується залежно від ряду факторів і передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розробку засобів формалізованого опису даних і т.ін. Цей неповний перелік вже характеризує складність та багатоаспектність розробки й структурної побудови ІЗ залежно від вирішуваних завдань, структури економічної системи в цілому, складу функцій управління та способів перетворення інформації, а також форм подання інформації та способів опису даних.
ІЗ включає методичні та інструктивні матеріали, єдину систему класифікації та кодування економічної інформації, інформаційну базу. Остання, у свою чергу, поділяється на позамашинну (нормативно-довідкові документи, уніфіковані системи вхідних та вихідних документів) і машинну ( масиви бази даних)
У разі автоматизованого розв’язування комплексу задач реєстрації платників податків крім первинних документів використовується нормативно-довідкова інформація загальнодержавних та галузевих класифікаторів:
ЄДРПОУ — Єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;
СПАТО — Система позначень автономій, територій, областей;
ЗКГНГ — Загальний класифікатор галузей народного господарства;
УКВЕД — Український класифікатор видів економічної діяльності;
УКФВ — Український класифікатор форм власності;
КОПФГ — Класифікатор організаційно-правових форм господарювання;
СПОДУ — Система позначень органів державного управління;
УСГК — Українська стандартна галузева класифікація;
УКУД — Український класифікатор управлінських документів;
УБК — Українська бюджетна класифікація;
класифікатор видів платників податків;
класифікатор банківських установ.
Найбільш місткою та важливою частиною ІЗ є інформаційна база, до якої входять нормативно-довідкові документи та вхідні і вихідні інформаційні повідомлення. Нормативно-довідкові документи містять інформацію про розміри ставок за кожним із видів податкових платежів, процентну ставку НБУ, довідкові відомості про податкову систему України в цілому, кожну ДПА, платників податків, банківські установи, в яких перебувають розрахункові рахунки платників та бюджетні рахунки, іншу інформацію.

20.Міжнародна електронна система передавання банківських повідомлень (СВІФТ)

Система СВІФТ — одна з найвідоміших комп’ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій. За станом на 1992 рік до мережі було підімкнено понад 3000 фінансових організацій із більш як 80 країн світу. Останнім часом до системи підмикаються й банківські установи країн СНД, зокрема й України.
Системи обробки банківських операцій можна поділити на два типи. До першого типу належать системи, в яких виконується оперативне пересилання та зберігання міжбанківських документів, а до другого — системи, в яких виконуються також функції, безпосередньо пов’язані з виконанням взаємних вимог і зобов’язань банків.
Система СВІФТ належить до першого типу, оскільки вона забезпечує лише передавання та доставляння банківських повідомлень різного типу між банками — учасниками системи, але не виконує жодних розрахункових чи інших операцій з банківської обробки цих повідомлень.
Прикладом систем другого типу може бути система електронних міжбанківських розрахунків (СЕП) Національного банку України, яка не лише забезпечує приймання та передавання банківських повідомлень, а й виконує операції з кореспондентськими рахунками банків — учасників розрахунків.
Головна мета створення СВІФТ і її основна функція полягають у тому, щоб надавати своїм користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі передавання банківської інформації за умови високого ступеня контролю та захисту від несанкціонованого доступу.
Система СВІФТ базується на використанні єдиної мови, забезпечуючи єдину організацію обробки інформації, її захист і швидке передавання. Вона працює 24 год на добу і 365 днів у році. У разі, коли відправник і одержувач повідомлення працюють у мережі одночасно, то доставляння повідомлення виконується не більш як протягом 20 с.


21.Розвиток моделей електронної комерції, упровадження пілотних проектів у цій області, а також вироблення загаль­них юридичних і правових основ ведення бізнесу в Інтернет підтримуються Європейською комісією в ESPRIT. У ма­теріалах цієї комісії розглядається 11 моделей електронного бізнесу, серед яких — електронні магазин, каталог-довід-ник, аукціон, торговий центр; віртуальні співтовариство і центр розробки; інформаційний брокер; провайдер і інтегра­тор бізнес операцій і т. д. Поговоримо докладніше про види електронної комерції, що використовують тільки або в більшості випадків саме Інтернет технології.Електронний магазин — це завжди Інтернет магазин, тобто спеціалізований Веб-сайт, що належить фірмі-вироб-никові або торговельній фірмі і призначений для просування товарів на ринок, збільшення обсягу продажів, залучення нових покупців. Звичайно на цих сайтах мається можливість вибирати товари, оформляти замовлення й іноді робити оп­лату через Інтернет.Електронний довідник-каталог — це спеціалізований Веб­сайт для проведення тендерів серед постачальників. Він реалізується зазвичай у вигляді каталогу-довідника, за допо­могою якого клієнт може вибирати постачальників товарів для подальших переговорів з ними. Електронний аукціон. У цьому випадку не завжди вико­ристовуються Інтернет технології. Але можна привести вда­лий приклад такого Веб-сайта — ebay.com (у Росії — www.molotok. ru). Інтернет аукціон у точності відтворює про­цедуру торгів по лотах на звичайному аукціоні. Провайдер такої системи заробляє на відсотках від транзакцій, а також на продажі програмного забезпечення для участі в торгах.Електронний торговий центр. В Інтернеті — це Веб-сайт, що містить безліч електронних магазинів і каталогів, об'єдна­них загальним місцем розташування, найчастіше під широко відомою .маркою, і додаткові функції, що використовуються спільно, наприклад систему проведення захищених платіжних транзакцій. Тут важливу роль відіграє провайдер e-mail, що за­безпечує його роботу. Він виконує роль оператора системи і за­робляє на продажі програмного забезпечення, здачі в оренду своїх програмно-технічних потужностей, звичайно не беручи участь у бізнесі магазинів. Відкриття магазина в широко відо­мому торговому центрі в Інтернет обіцяє продавцеві велику кількість потенційних покупців і зниження витрат.

22.Моделі обслуговування комерційних банків у СЕП

У системі міжбанківських електронних платежів НБУ існує кілька моделей обслуговування комерційних банків. Застосування тієї чи іншої моделі обслуговування та взаємодії КБ із СЕП визначають, здебільшого з огляду на такі чинники:
1. Спосіб взаємодії головного банку з його філіями. Можливі такі варіанти:
головний банк і всі філії є учасниками СЕП, мають свої АРМ-3 і взаємодіють між собою через СЕП;
банк має свою систему передавання даних, використовувану для взаємодії головного банку з його філіями;
для взаємодії та обміну даними між головним банком і філіями використовується ЕП НБУ (або інша мережа).
2. Організаційна структура КБ і кількість рівнів підпорядкованості. Можливі такі варіанти:
банк не має підлеглих філій;
існують два рівні підлеглості: головний банк — філії;
існують три рівні підлеглості: головний банк — регіональні управління — філії.
3. Розміщення головного банку та філій за адміністративними регіонами країни: усі вони містяться або в одному, або кількох регіонах.
Отже, з огляду на кількість значень цих факторів загальна кількість можливих моделей такого розміщення досягає 18. Проте оскільки для однорівневих КБ можливий лише один (а не три) спосіб взаємодії із СЕП (через АРМ-3) і розміщені вони лише в одному регіоні, моделей буде 15.
Нині в СЕП розроблено 8 моделей, і кожний з банків працює за однією з них. Розглянемо основні характеристики та особливості цих моделей.
Так звана «нульова» модель передбачає, що як головний банк, так і всі його філії територіально розміщені в одному регіоні й обслуговуються однією РРП. При цьому всі вони мають відкриті окремі кореспондентські рахунки в РУ НБУ і ТКР у РРП цього самого управління. «Перша» модель, як і «нульова», передбачає, що всі установи банку містяться в одному регіоні й обслуговуються однією РРП. Але філії не мають відкритих кореспондентських рахунків у РУ НБУ, що накладає певні особливості на технологію обслуговування їх міжбанківських платежів «Друга» модель роботи банку в СЕП так само, як і «перша», належить до регіональних моделей з єдиним кореспондентським рахунком. Але тут на відміну від «першої» моделі філії банку мають лише номер МФО. Модель номер «три» є аналогом «другої» моделі для міжрегіонального рівня

23Напрямки вдосконалення інформатизації податкової системи України

До пріоритетних напрямків інформатизації ДПАУ на даному етапі слід віднести:
створення і розвиток програмно-апаратних комплексів для забезпечення функціонування автоматизованих інформаційно-аналітичних систем центрального та обласних рівнів податкової служби;
створення корпоративного комп’ютерно-телекомунікаційного середовища, що пов’язує воєдино всі рівні податкової служби;
створення та насичення районних податкових адміністрацій АРМ, об’єднаними локальними інформаційними мережами, для забезпечення ефективної взаємодії користувачів з корпоративним комп’ютерно-телекомунікаційним середовищем;
створення типового математичного забезпечення для розв’язання функціональних задач податкової служби обласного та районного рівнів;
впровадження новітніх методів, засобів, технологій для автоматизованого виявлення прихованих неплатників податків і тіньових елементів економіки, підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів;
підготовка і перепідготовка кадрів у галузі нових інформаційних технологій і їх використання в податковій службі.
Зауважимо, що комплексне розв’язання цих проблем дозволить ДПАУ вийти на якісно новий щабель інформатизації і забезпечити більш вищий рівень збирання податків в Україні, а також сприятиме науково-обгрунтованому прогнозуванню бюджету країни.
Інформатизація податкової служби є складником Національної програми інформатизації України. Тому при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї проблеми, слід дотримуватись принципів сумісності об’єктів інформатизації ДПАУ та інших органів державного управління. Крім того, повинні враховуватися угоди України з зарубіжними країнами, особливо з країнами СНД, з питань оподаткування, а також враховуватись досвід інших країн в області інформатизації податкових служб.

24-Національна система масових електронних платежів – це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України.Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі "off-line".З упровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари і послуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати і накопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна очікувати не лише значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, а й забезпечення завдяки роботі НСМЕП додаткових прибутків громадян у вигляді відсотків за залишком на їхніх банківських рахунках.Окрім того, технологією НСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами - корпоративні та бізнес-картки.Національний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів в Україні

25.Органiзацiя робiт зі створення АIСПроцес створення АIС являє собою сукупність упорядкованих у часi, взаємозв’язаних i об’єднаних у стадiї та етапи робiт, виконання яких необхiдне i достатнє для створення системи, що вiдповiдає заданим вимогам.
Розглянемо докладніше відповідні стадії та етапи.
1. Стадiя формування вимог до АIС.
Етапи: обстеження об’єкта i обгрунтування необхiдностi побудови системи; формування вимог користувача до неї; оформлення звiту i заявки на її розробку (тактико-технiчне завдання).
2. Стадiя розробки концепцiї АIС.
Етапи: вивчення об’єкта; виконання необхiдних науково-дослідних робіт (НДР); розробка варiантiв концепцiї АIС i вибiр того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення звiту про виконану роботу.
3. Стадiя розробки технiчного завдання.
Етапи: розробка технiчного завдання та його затвердження.
4. Стадiя ескiзного проектування.
Етапи: розробка попереднiх проектних вирiшень стосовно системи та окремих її частин.
5. Стадiя технiчного проектування.
Етапи: розробка проектних вирiшень стосовно системи та її частин; розробка документацiї АIС та її частин; розробка й оформлення документацiї на поставляння або розробку виробiв для комплектування системи; розробка завдань на проектування в сумiжних частинах проекту автоматизацiї.
6. Стадiя робочого проектування.
Етапи: розробка робочої документацiї на систему та її частини; створення або адаптацiя програм.
7. Стадiя впровадження системи в дiю.
Етапи: пiдготовка об’єкта автоматизацiї до впровадження АIС; пiдготовка персоналу; комплектування АIС (програмними i технiчними засобами, iнформацiйними виробами); будiвельно-монтажнi роботи; пусконалагоджувальнi роботи; попереднi випробування; дослiдна експлуатацiя; приймальні випробування.
8. Стадiя супроводження.
Етапи: виконання робiт згідно з гарантiйними зобов’язаннями та пiслягарантiйне обслуговування.
Залежно вiд складностi автоматизовуваних процесiв i завдань не всi стадiї є однаково обов’язковими. Iз перших трьох стадiй обов’язковою є третя, результатом виконання якої має бути затверджений документ «Технiчне завдання» (ТЗ). Розробляє його, як правило, замовник. ТЗ поділяється на 9 роздiлiв i визначає вимоги до автоматизованих функцiй i завдань та до видiв забезпечення; регламентує органiзацiю розробки, розміри витрат, термiни виконання стадiй i етапiв робiт тощо. ТЗ визначає також черговiсть розробки й упровадження системи (пусковi комплекси, черги i т.iн.). При цьому залежно вiд виду виконуваних завдань можливі доповнення та змiни змiсту роздiлiв ТЗ.
Схарактеризуємо стисло головні розділи ТЗ.
Розділ 1. Загальнi вiдомостi. Подаються повна та умовна назви роботи, замовника й об’єкта.
Розділ 2. Призначення та мета роботи. З’ясовуються призначення та мета автоматизацiї, наприклад скорочення термiнiв обробки даних, мінімізації витрат.
Роздiл 3. Характеристика предметної областi. Наводяться вiдомостi про об’єкт управління та процеси, які потрiбно автоматизувати, про умови виконання завдань.
Розділ 4. Основні вимоги. Цей розділ найважливіший у ТЗ. Формулюються вимоги до шуканих вирішень і системи в цiлому, до взаємозв’язкiв i взаємодії різних комплексiв завдань одного з одним та з іншими системами; до рiвня автоматизацiї, технiчного, програмного, iнформацiйного та iнших видiв забезпечення

26.Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей

У звичайній торговельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей (ЕЛГ) і банк. При цьому, як правило, на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї системи ЕЛГ. Банк випускає ЕЛГ і забезпечує роботу електронних автоматів для занесення грошей та їх приймання від торгівців; забезпечує торговельні точки (ТТ) спеціальним обладнанням — касово-розрахунковими терміналами (КРТ), які можуть сприймати ЕЛГ; відповідає за діяльність усіх інших елементів системи загалом, за їх взаємодію та виконання відповідних платежів.
Якщо безпосередньо використовується готівка, виконується тільки одна операція — покупець оплачує вартість товару, передаючи торгівцю певну суму грошей, яку останній може помістити на свій рахунок у банку. Отже, у розрахунку за покупку банк безпосередньої участі не бере.
Коли йдеться про електронні гроші, банк безпосередньо бере участь у розрахунках за покупку. Обіг грошей при використанні ЕЛГ у загальному вигляді можна розбити на такі етапи (рис. 6.1):
1) оплата вартості товару покупцем — власником ЕЛГ;
2) занесення банком відповідних сум на рахунок продавця;
3) зняття зазначених сум із рахунку клієнта в банку.
Розглянемо головні елементи системи ЕЛГ.
1. Магнітні пластикові картки (МПК) — носії інформації про вартість — являють собою безпосереднє вираження грошей.
2. Касово-розрахункові термінали, що розташовані в торговельних точках для виконання розрахунків із покупцями — власниками ЕЛГ.
3. Банківські автомати для завантаження сум на МПК.
4. Картка торгівця (КТ), де зосереджується інформація про всі операції, що їх було виконано з ЕЛГ в даній ТТ протягом певного часу.
5. Система обробки банківської інформації, зокрема розрахункові (процесингові) центри.
На кожний з елементів системи покладаються певні функції.
Так, КРТ у ТТ виконує такі головні операції:
1) забезпечує з’єднання з двома картками-носіями: МПК-ЕЛГ та карткою торгівця;
2) відображає покупцеві-власнику ЕЛГ поточну суму грошей;
3) відображає вартість покупки;
4) дає змогу власникові ЕЛГ:
а) виражати згоду щодо покупки;
б) вводити свій персональний ідентифікаційний номер (ПІН);
5) друкує та видає паперовий документ (квитанцію, рахунок) про здійснення покупки;
6) веде журнал обліку операцій для торгівця, який його надсилає до банку

28.Особливості АIС у фінансових і банківських установах

За системного пiдходу структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або суб’єкт управління (СУ); 2) керована частина, або об’єкт управління (ОУ); 3) iнформацiйна система (IС), через яку, власне, i відбувається зв’язок між СУ та ОУ.
Загальну схему взаємодії між цими елементами зображено на рис.
IС — неодмінна складова у процесі органiзацiї управління — містить у собі такі основні частини:
1) сукупність економічних даних на вiдповiдних носіях, організованих певним способом;
2) методи, способи, технiчнi засоби й технологiї збирання, обробки, зберігання, пересилання iнформацiї та її надання користувачам.
Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки iнформацiї розрізняють ручні, механiзованi та, у разі використання автоматiв, насамперед ЕОМ, автоматизованi ІС (АIС).
Зауважимо, що в АІС не вся iнформацiя (з огляду на складність її структуризацiї та формалiзованого подання) обробляється на ЕОМ. Частка оброблюваної на ЕОМ iнформацiї становить вiд 10 до 50% усiєї iнформацiї IС залежно вiд типу економiчного об’єкта.
Вiд рiвня органiзацiї IС, застосовуваних методiв i засобiв, а також вiд технологiї обробки iнформацiї істотно залежить функцiонування об’єкта в цiлому. Істотно, але не цілком. Адже бувало й так, що в комерційному банку (КБ) автоматизація ІС досягала високого рiвня, але попри це банк збанкрутував.
Для банкiвських установ велике значення має продуктивнiсть АIС, її здатнiсть швидко переробляти iнформацiю, вiдстежувати змiни на об’єктi, у навколишньому середовищi та максимально їх ураховувати. Адже затримка з обробкою таких даних може коштувати дуже дорого. Наприклад, невраховування нових вимог, постанов, вказiвок i т.iн. для банку щонайменше може призвести до штрафних санкцiй.
Потрiбно також зважати на те, що об’єкти й процеси, якими керують, а також i сама система управління (керування) можуть бути складними i територiально розподiленими. Так, якщо йдеться про банкiвськi установи та їхню дiяльнiсть, то в разі окремого комерцiйного банку або вiддiлення, котре територiально й органiзацiйно зосереджене в одному мiсцi, створення його АIС вимагатиме пiдходу й технологiй обробки даних, відмінних від тих, що застосовуються, тоді коли банк являє собою сукупність вiддiлень або фiлiй, якi територiально розмiщенi в рiзних мiсцях регiону.

27.Основні напрямки розвитку системи міжбанківських електронних платежів

Система міжбанківських електронних платежів НБУ України дедалі вдосконалюється й розвивається. Підвищується ступінь захищеності даних і зростає надійність роботи системи, програмні системи криптографування замінюються на апаратні засоби захисту, створюються й впроваджуються засоби перехресного захисту електронних платежів — накладання «електронного підпису» на документі різними виконавцями і т. ін.
Триває також створення в Україні на основі існуючої СЕП платіжної системи нового покоління (ПСНП), яка має враховувати перспективні потреби банківської сфери України та світовий досвід.
У ПСНП можна буде здійснювати грошові перекази в режимі реального часу (оn-lein) і працювати в пакетному режимі (оff-lein).
У новій системі буде також забезпечено можливість виходу в міжбанківські платіжні системи SWIFT, платіжні системи країн СНД. ПСНД матиме інтерфейс з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків, які застосовуватимуться на території України в майбутньому (система фондового ринку, національна система масових електронних платежів із використанням розрахункових карток тощо).
Розглянемо основні елементи ПСНП.
1. Головна книга (ГК) НБУ, яка вестиметься централізовано під управлінням інтегрованої банківської системи (ІБС). Кореспондентські рахунки банків при цьому являтимуть собою складову частину ГК.
2. Система моніторингу (управління) рахунків (СМР), яка разом з ІБС проводить моніторинг кредитними, технологічними й транзитними рахунками, що пов’язані з міжбанківськими платежами.
3. Система термінових платежів (СТП). За її допомогою банки проводять платежі великими сумами та термінові платежі.
4. Традиційна система міжбанківських електронних платежів (СЕП) як система клірингових розрахунків (СКР).
Платіжна система нового покоління зберігає та розвиває можливості й принципи існуючої системи електронних платежів. Зокрема, ПСНП базується на цілком безпаперовій технології і так само як і СЕП, є системою типу «брутто». Отже, кожній платіжній транзакції однозначно відповідає платіжний документ, який транспортується одержувачеві. Платіжні транзакції ніким не можуть бути відкликані. Не існує окремих обмежень на суми транзакцій.
Головні завдання нової платіжної системи такі.
1. Повніше забезпечення керівництва НБУ (для прийняття рішень щодо монетарної політики) оперативною та точною інформацією про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків банків.
2. Скорочення витрат часу на виконання міжбанківських розрахунків та прискорення обігу грошових коштів, особливо великих сум.
3. Зменшення вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації системи.
Система передбачає для НБУ широкі можливості керування кореспондентськими рахунками банків і управління банківською діяльністю.
Для забезпечення безперервності процесу міжбанківських розрахунків на першому етапі створення ПСНП інформація із СТП до програм ОДБ банків-учасників має передаватися в існуючих на поточний момент форматах файлів обміну даними між ОДБ і СЕП.

31Призначення та структура системи міжбанківських електронних платежів Національного банку України

Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) — це загальнодержавна платіжна система, яку створено з метою виконання (як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України) розрахунків між банківськими установами в електронній формі.
Розрахунки між банками ведуться на підставі кореспондентських рахунків банків, які відкриваються в регіональних управліннях НБУ.
Регіональне управління (РУ) НБУ — це установа НБУ, яка уповноважена виконувати в межах певного регіону визначені чинним законодавством функції та операції від імені головної установи НБУ. Головною вважається установа НБУ, яка обслуговує рахунки регіональних управлінь НБУ при здійсненні міжбанківських розрахунків.
Операції з розрахунків між банківськими установами відображаються на відповідних балансових рахунках плану бухгалтерського обліку в банках. Загалом міжбанківські розрахунки на території України можуть виконуватися такими способами: установленням прямих кореспондентських відносин між банками; через СЕП НБУ; через узгоджені з НБУ мережі систем розрахунків комерційних банків (КБ). Комерційні банки України вільні у виборі форм та способів розрахунків.
НБУ як центральний банк країни бере безпосередню участь у міжбанківських розрахунках і організовує їх реалізацію. Саме НБУ є гарантом платіжної системи в цілому і системи міжбанківських електронних платежів зокрема. Інші банки України як учасники міжбанківських розрахунків несуть солідарну відповідальність за їх стан і діють відповідно до нормативних актів НБУ та договорів учасників міжбанківських розрахунків.
Основу існуючої системи міжбанківських розрахунків України становить мережа розрахункових палат НБУ, яку було створено згідно з Постановою Правління НБУ від 16.07.93 за № 57. Вона складається з Регіональних розрахункових палат (РРП) і Центральної розрахункової палати (ЦРП), які функціонують на базі застосовуваної системи бухгалтерського обліку та звітності НБУ.
Регіональна розрахункова палата — це підрозділ РУ НБУ, до функцій якого належить обслуговування системи електронних платежів і впровадження нових платіжних технологій у межах відповідного регіону. РРП обслуговують установи комерційних банків, для яких відкриті кореспондентські рахунки (КР) у відповідних територіальних управліннях НБУ.
Центральна розрахункова палата являє собою підрозділ центрального управління НБУ, який має обслуговувати систему електронних платежів на всій території України і зводити міжрегіональний баланс. ЦРП виконує також функції РРП для банківських установ Києва та Київської області (регіону).
Робота системи електронних міжбанківських платежів ґрунтується на таких головних принципах.
1. СЕП функціонує за схемою типу «брутто», оскільки кожна наступна оплата виконується окремо з урахуванням підсумкового сальдо, отриманого на попередній операції.
2. Транзакції (ТА), тобто банківські операції з переказування грошових коштів, зокрема й за кордон, відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банків у РРП.
Наприкінці дня результати розрахунків відображаються на кореспондентських рахунках банків у відповідних РУ НБУ. Завдяки цьому учасники розрахунків мають необхідну інформацію для прогнозування стану ліквідності та своїх дій.
3. Транзакції, які потенційно приводять до стану овердрафту, тобто до стану, коли на рахунку банку виникає дебетове сальдо, блокуються. Отже, початкові платежі від банків приймаються лише в межах, які визначаються розміром поточного залишку на кореспондентському рахунку.
4. Ініційована банківською установою транзакція не підлягає відміні.
5. Ініціатива транзакції належить банкові, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетування рахунку іншого учасника СЕП надано лише відповідним підрозділам НБУ для обмеженого переліку типів транзакцій. Банк, якому потрібно дебетувати рахунок іншого банку, може передати йому через СЕП ініційований запит про необхідність проведення даної транзакції за ініціативи останнього. Тобто в СЕП існують і електронні документи у вигляді запитів.
6. Головним режимом роботи системи є передавання електронних платіжних документів та підтвердження їх отримання (квитування). СЕП виключає необхідність використання паперової технології.
7. У кожному РУ НБУ, точніше в його підрозділі РРП, ведуться транзитні рахунки для відстежування транзакцій, ініційованих, але не закінчених протягом одного банківського дня. Це дає змогу організувати роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки кожного з них, скажімо нестійкої роботи каналів зв’язку і т. ін.
8. Граничні суми транзакцій у системі не обумовлені. Неявними межами можуть бути собівартість транзакції (мінімальна) та поточне значення кореспондентського рахунку банку — ініціатора (максимальна).
9. Банки виконують початкові платежі в СЕП у межах значення свого КР. Щоб змінити цю умову, у СЕП створено можливість накладати для окремих банків ліміт на поточне значення КР (ЛТК), ліміт на загальну суму початкових оборотів (ЛПО) і використання механізму бізнес-правил.
10. СЕП є власністю НБУ і обслуговує комерційні банки на договірній основі

32.Що ж являє собою сьогодні глобальна мережа Інтернет? Сьогодні Інтернет - це об'єднання великої кількості мереж. Кожна мережа складається з десятків і сотень серверів. Сервери сполучені між собою різноманітними лініями зв'язку: кабельними, наземним радіозв'язком, супутниковим радіозв'язком. До кожного серверу підключається велика кількість комп'ютерів і локальних комп'ютерних мереж, що є клієнтами мережі. Клієнти можуть з'єднуватися із сервером не тільки прямими лініями, але і завдяки звичайним телефонним каналам. У кінці 1997 року мережа Інтернет об'єднала 160 тисяч глобальних мереж із 235 країн світу. Кількість Інтернет-серверів досягла 19,5 мільйонів, з них 1,27 мільйона WEB-серверів; кількість клієнтських комп'ютерів, що підключаються до Інтернет через телефонні лінії взагалі не піддається підрахунку. Серед переваг програми TCP/IP - її вкрай децентралізована система. Ні уряд, ні монопольні корпорації не контролюють її роботу. З'єднання з Інтернетом також не вимагає офіційного дозволу. Інтернет розвивається так швидко, що його ріст виміряється у відсотках на місяць.

33.Принципи створення і функцiонування АIС у ФКУ

Згідно з нормативними документами під час створення автоматизованих систем (АС) необхiдно керуватися принципами системностi, розвитку, сумiсностi, стандартизацiї та ефективностi.
1. Принцип системностi. Необхiдно встановлювати такі зв’язки між структурними елементами системи, якi забезпечують її сумiснiсть та взаємодiю з iншими системами.
2. Принцип розвитку (вiдкритостi). Автоматизована система має створюватися з урахуванням можливостi поповнення й оновлення її функцiй та складу без порушення функцiонування АС.
3. Принцип сумiсностi. Під час створення системи мають бути реалiзованi iнформацiйнi iнтерфейси, завдяки яким ця система зможе взаємодiяти з iншими системами згідно зі встановленими правилами.
4. Принцип стандартизацiї. Під час створення систем мають бути рацiонально застосованi типовi, унiфiкованi й стандартизованi елементи, проектнi рiшення, пакети прикладних програм тощо.
5. Принцип ефективностi. Досягнення рацiонального спiввiдношення між витратами на створення АС i цiльовими ефектами, включаючи кiнцевi результати, отримані вiд автоматизацiї
Окрiм розглядуваних основних можна додатково визначити ще деякі принципи створення й функцiонування АIС ФКУ.
1. Принцип нових завдань. Визначаючи перелiк завдань, які пiдлягають включенню в АIС, слід ураховувати основні технологічні операції обробки документів та завдання щодо забезпечення повноти, вчасності й оптимальності прийняття рiшень, ранiше не виконувані через обмежені можливості обробки iнформацiї.
2. Принцип надiйностi. Система має нормально функцiонувати в разі виходу з ладу технiчних засобiв.
3. Принцип єдиної iнформацiйної бази. Ідеться про застосування єдної системи класифiкацiї та єдиної системи кодування, одних і тих самих структурних одиниць економiчної iнформацiї.
При створеннi БАIС, крiм того, виникають додатковi вимоги, тобто доводиться спиратися на деякі додаткові принципи.
А. Принцип безпеки даних.
А.1. Iнформацiя має бути захищена як пiд час її безпосередньої обробки та зберiгання в системi, так i в моменти обмiну між комп’ютерами.
А.2. Має бути виключена можливiсть несанкцiонованого доступу до даних у системi.
А.3. Усi операцiї в системi мають реєструватися.
А.4. Будь-яке порушення системи безпеки має бути виявлене.
Б. Принцип надiйностi системи. У БАIС мають бути однаково високонадiйними як апаратне, так i програмне забезпечення. I
В. Принцип продуктивностi системи. Потреба додержувати його випливає зі значної нерiвномiрності надходження потокiв iнформацiї, яку слід обробляти в певнi промiжки часу, i жорстких вимог до термінів її обробки.
Г. Принцип пристосування (адаптацiї). Із часом робота банкiв змiнюється, виникають новi види дiяльностi та послуг (скажімо, Ощадбанк України поряд із традицiйними операцiями з обслуговування фiзичних осiб пропонує й операцiї з обслуговування юридичних осiб)

34.Проходження платежів у СЕП

Платіжні документи готуються в АІС комерційного банку. Оскільки для передавання платіжних документів використовується ЕП НБУ, то одиницею обміну даними між елементами СЕП є не окремий платіжний документ, а пакет (конверт) платіжних документів у вигляді файла певного типу. Залежно від результатів перевірки пакета він може або не може бути прийнятий «у цілому» (без вилучення в ньому коректних документів).
Підготовлені в БАІС у вигляді файла типу А документи з міжбанківських розрахунків надходять до АРМ-3, де їх перевіряють на відповідність вимогам, що їх передбачено СЕП. Забраковані на рівні АРМ-3 документи не потрапляють до СЕП. У такому разі АРМ-3 формує для ОДБ БАІС файл помилок типу «О», в якому зазначаються номери забракованих документів файла А та коди виявлених у них помилок.
Якщо результат перевірки, здійснюваної на АРМ-3, позитивний, пакет платіжних документів (файл типу А) із цього робочого місця надходить до АРМ-2 РРП, що обслуговує даний банк.
На АРМ-2 РРП пакет також перевіряється на відповідність прийнятим у СЕП вимогам. Якщо пакет приймається, то платіжні документи з нього просуваються по СЕП далі. У противному разі пакет не приймається загалом без виокремлення в ньому коректних документів, але із вказанням у файлі-квитанції типу Т про отримання файла типу А забракованих номерів документів у ньому та кодів наявних у них помилок.
Забраковані на рівні АРМ-2 файли не обробляються і не повертаються до АРМ-3, а зберігаються у відповідних базах даних АРМ-2 і можуть бути використані як довідковий матеріал.
Якщо АРМ-2 забракував файл, припустимою є спроба повторно надіслати на нього файл з таким самим іменем і тим самим змістом. Після того як файл прийнято на АРМ-2, наступні примірники файла з тим самим іменем на цьому робочому місці не розглядатимуться. Квитанція про повторну обробку зазначених файлів також не формується. Відповідальність за розміщення в одному пакеті коректних і некоректних платіжних документів покладається на комерційні банки.
АРМ-2, прийнявши пакети платіжних документів, «розкриває» ці пакети і, перш ніж передати їх далі, групує отримані документи за описаним далі принципом.
Якщо банк-отримувач платіжного документа обслуговується тим самим АРМ-2, то формується пакет (у вигляді файла типу В) безпосередньо для цього банку.
Якщо ж банк-отримувач платіжного документа обслуговується іншим АРМ-2 тієї самої палати, то формується пакет (у вигляді файла типу С), який містить усі платіжні документи від банків даного АРМ-2 для банків АРМ-2 отримувача. Сформований такий пакет відправляється відповідному АРМ-2 відповідної РРП.
Якщо ж банк-отримувач обслуговується іншою РРП, то даний платіжний документ включається до пакета (також файл типу С), який містить усі платіжні документи від банків даної РРП для банків РРП-отримувача. Сформований такий пакет надсилається до АРМ-2 РРП.

35.Система платежів для електронної комерції

Виконання електронних платежів передбачає існування так званої платіжноїсистеми, яка складається із:· банків-емітентів;· банків-екваєрів;· процесингових центрів (палат);· розрахункових банків;· інфраструктури банкоматів (ATM), торгових терміналів (POS) та системиторгівлі і сервісу, які виконують платежі через пластикові картки,електронні чеки та електронні гроші.Емісія карток у банках передбачає:· відкриття карт-рахунків;· друк PІN-конвертів;· персоналізацію (або авторизацію) карток (ембосінг), яка полягає усписанні із карт-рахунка суми платежу в торговій системі чи отриманоїчерез банкомат готівки.Коли банк-емітент підтримує власну мережу банкоматів, то він часткововиконує функції екваєра.Системи процесингових центрів умовно поділяються на:· системи фронт-офісу, які підтримують систему платежів для торговоїмережі та служб сервісу через торгові термінали, банкомати таорганізовують інтерфейс міжнародних платіжних систем (VІSANet, EPSNet,Amerіcan Express);· системи бек-офісу, які проводять реєстрацію трансакцій та відправляютьїх у клірингові центри відповідних платіжних систем;· системи підтримки емісії карток (файли персоналізації карток тагенерації PІN-кодів з передачею їх до банків-емітентів).

37. Смарт-картки та їх використання

Як показує практика, найповніше функцію готівкових грошей виконують смарт-картки, або інакше — інтелектуальні картки. Така картка не лише зберігає дані, як це робить звичайна МПК, а й оперує ними, обробляє їх згідно із заданими правилами. Це досягається вмонтуванням у картку мікросхеми, яка має процесор, пам’ять, ввід/вивід і власну операційну систему. Фактично смарт-картка — це маленький комп’ютер, потужність якого цілком порівнювана з потужністю ПК початку 80-х років. Характеристики смарт-картки: тактова частота — близько 3 МГц, ємність ОЗУ — 256 байт; обсяг постійної пам’яті — близько 10 кбайт.
Завдяки мікросхемі в самій картці можна зберігати ліміт наявних грошей, обліковувати витрати та визначати баланс і розмір фактичного залишку, не звертаючись до комп’ютера банку або до розрахункового центру. Сума ліміту «видається» в банку, записується в смарт-картку на одному пристрої за певними правилами (технологією), а сума поточних витрат і поточний залишок визначаються в місці покупки в ТТ, де є спеціалізовані розрахункові термінали.
Розрахункові термінали, контактуючи зі смарт-карткою, активізують у ній відповідні поля й змінюють розміри витрат і залишків грошей, а також «знімають» ідентифікатор клієнта, номер його РР, суму покупки й ідентифікатор банку-платника. На підставі цих даних формується картка торгівця, встановлюється зв’язок ТТ із банком і на рахунок ТТ нараховуються гроші.
Загальна технологія використання смарт-картки в системах електронних платежів майже така сама, як МПК: банк видає таку картку, а магазини та інші установи торгівлі, які працюють у системі, приймають її до оплати.
Купуючи товар, покупець пред’являє касирові свої покупки і смарт-картку. Остання вставляється у спеціальний касово-розрахунковий термінал (КРТ), де є рідер (спеціальний пристрій) для її читання. За допомогою ПІН перевіряють, чи дійсна картка та чи є на ній сума, достатня для оплати покупки.

40Структура та концепція функціонування банківської інформаційної системи

Банківські інформаційні системи розвиваються в Україні разом з удосконаленням банківської структури. Нині вже відбувся поступовий перехід від часткової механізації до комплексної автоматизації, від централізованої до розподіленої обробки даних.
У 1993 році міжбанківські розрахунки було переведено на безпаперові технології, набув юридичного статусу електронний документ, і відтоді в усіх банках обов’язково запроваджувалися комп’ютерні технології, основу яких становив програмно-технологічний комплекс «Операційний день банку» (ОДБ).
Операційним днем банку називається календарний день, протягом якого змінюються залишки на особових рахунках. Усі платіжні документи, прийняті банком для обробки, розміщуються за операційними днями. Операційні дні поділяються на відкриті та закриті. Відкриває операційний день технолог системи на початку робочого дня, перед вводом першого платіжного документа, прийнятого банком на обробку.
Упродовж відкритого операційного дня документи можна доповнювати, змінювати, вилучати, обробляти (групувати, визначати зведені показники і т.ін.). Після закінчення прийому документів від клієнтів і виконання всіх внутрішньобанківських бухгалтерських проведень можна завершувати операційний день — припиняти доступ до документів центральної БД, закриваючи операційний день. Протягом закритого операційного дня на відміну від відкритого редагування платіжних документів неможливе, залишки коштів на особових рахунках і вся звітність (виписки за рахунками, баланс та інші документи) лишаються незмінними. Зауважимо, що звітність банку може бути отримана за будь-який операційний день незалежно від того, відкритий він чи закритий.
Спочатку до функцій програмно-технологічного комплексу ОДБ обов’язково мали входити автоматизація обліку руху коштів на рахунках клієнтів і складання бухгалтерського балансу. При цьому в банках автоматизації підлягали такі функції:
щоденне відображення виконаних операцій за розрахунково-грошовими документами і позабалансовими ордерами в регістрах аналітичного та синтетичного обліку;
облік сум нез’ясованих платежів, які не можуть бути зараховані на рахунки за призначенням;
контроль залишків на особових рахунках;
нарахування процентів на залишки та обороти, позики й депозити, а також процентів за обслуговування;
складання й передавання виписок із розрахункових і поточних рахунків клієнтам;
відкриття і закриття особових рахунків;
підготовка файлів для передавання через спеціальне АРМ (АРМЗ) засобами електронної пошти до системи міжбанківських розрахунків;
складання й видавання вихідних форм, які відображають стан бухгалтерського обліку на звітну дату. Це такі документи: головна бухгалтерська книга, баланс денний, місячний, річний тощо. До головної бухгалтерської книги записуються реквізити: номер рахунку; тип операції; сума; час виконання операції; код службовця, котрий виконував операцію.


9305126647123787.html
9305167324361617.html
    PR.RU™